Розарій на балконі

У рамках кімнатного квітництва можна говорити й про пристрій розарію. Але для цього необхідний ряд умов. По-перше - наявність досить просторого балкона на сонячній (обов'язково!) стороні будинку. По-друге - відсутність рвучких вітрів, що постійно впливають на цей балкон сильних (це залежить від наявної "троянди вітрів"). Пояснення тут просте - пристрій розарію припускає наявність сонячних, захищених від вітру місць. У противному випадку троянди просто не будуть рости. Балкон може бути не заскленим, адже троянда є рослиною відкритого ґрунту. Якщо балкон засклений, то пристрій розарію можливо й при наявності постійних вітрів. Тільки в цьому випадку треба стежити, щоб провітрювання не здійснювалося в періоди сильних впливів вітрів, а в проміжку між ними. У заскленому балконі повинне бути не менше двох фрамуг, що забезпечить повноцінне провітрювання всієї площі балкона.
Сам пристрій розарію варто починати з виготовлення його основи - великого дерев'яного ящика, що повинен мати розміри в межах 0,7x2,5 м і глибину не менш 20-25 см

Для виготовлення ящика найкраще використовувати сухі ялинові або соснові дошки товщиною 1,5~2 см. Через великі навантаження на ящик (ґрунтова суміш) варто передбачити збільшення його міцності за рахунок установки по внутрішніх кутах стійок перетином 4x4 см, і такого ж перетину двох поперечних планок під днище. З огляду на, що конструктивно ящик розмірами 0,7x2,5 м досить складний у виконанні, найкраще виготовити його у вигляді двох секцій розмірами 0,7 х 1,25 м кожна. У днище кожної секції для стоку зайвої води треба зробити отвору діаметром 0,8 - 1 см, розташовані з інтервалом друг від друга в 20 см

Вони передбачають наявність запасного резервуара для води. Застосування такої конструкції виправдано в посушливих місцевостях з палючим сонцем, тому що виключить необхідність частого поливу через пересихання ґрунту. У цьому випадку в днище ящиків робиться два великих вирізи (два в кожній секції) розміром 6x10 см.

Резервуар робиться з жерсті або оцинкованого заліза. Він має вигляд ванночки із двома перегородками, які ділять ванночку на три камери. Перегородки мають отвору для вільного перетікання води. Одна зі сторін резервуара для води має високу бічну стінку, що загнутим кінцем загинається за край ящика й прибивається цвяхами. З торців резервуар має виступи, за допомогою яких він кріпиться до дна ящика. Коли резервуар буде прикріплений до днища ящика, те спочатку треба буде заповнити землею бічні камери ванночки (через отвори в днище секцій) і тільки потім заповнювати ґрунтовою сумішшю самі секції. При поливі вода буде попадати спочатку в бічні камери ванночки, а потім - через отвори - у центральну камеру. При висиханні ґрунтової суміші в секціях волога із центральної камери буде насичувати ґрунт у бічних камерах, а відтіля й ґрунт секції в цілому.


Тепер про ґрунт для розарію. Найкращими є супіщані або суглинні ґрунти, багаті живильними речовинами. Кислотність повинна бути в межах 6,5-7,0 рН. Ґрунт повинна бути вгноєна в межах 7-10 кг на 1м2.

Оптимальний час для висадження троянд у такому розарії - березень або квітень (залежно від погоди). Кущі троянд треба саджати так, щоб місце окулірування перебувало на 1-2 см нижче поверхні землі.

Корінь акуратно розкладають у посадковій ямі, засипають землею, ущільнюють ґрунт навколо куща й поливають. Стебла укорочують до довжини 10-15 см.

Щоб кущі краще прийнялися, їх обсипають землею, а після появи нових втеч землю відгрібають.
Посаджені троянди 2-3 рази на місяць потрібно обов'язково поливати.

Досить бажано підживити ґрунт навколо кущів гноєм, що розклався, або торфом. Крім того, потрібно регулярно просапувати розарій, підгодовувати кущі й у міру необхідності видаляти "зайві" гілки.

Для підгодівлі рекомендується використовувати суміш мінеральних добрив: 5 кг суперфосфату, 3-4 кг сульфату калію й 3-4 кг аміачної селітри на 100 м2 розарію. Вносять добрива у два прийоми: провесною й після першого цвітіння (червень-початок липня).

Органічні добрива (добре, що розклався гній) вносять рідко - не частіше одного разу в 2-3 року. Так само рідко - раз в 3-4 року виробляється підгодівля ґрунту вапняними добривами для підтримки потрібної кислотності (6,5-7,0 рН). Тому що основне призначення розарію - одержання якісних троянд для зрізання, дуже важливою процедурою є обрізка. Після першої зимівлі балконного розарію виробляється його первісна обрізка. Відбувається це через 2 тижні після зняття зимового вкриття, що виробляється по тих правилах, що й для розаріїв на присадибній ділянці. Хто не знаком із правилами зимівлі троянд (маються на увазі починаючі квіткарі), нагадаємо про них.

Укриття троянд на зиму починається в листопаді-грудні. Укриваються троянди тільки з появою сильних морозів. Легкі заморозки не шкодять рожевим кущам, оскільки підвищують їхню витривалість. Перед укриттям троянд видаляються всі листя й квіти.

Підгортання - найкращий вид захисту кореневої системи. Ґрунт для підгортання повинна містити суху садову землю й деяку частину компосту. При підгортанні земля не згрібається із клумб, тому що це може оголити коріння рослин.

Для підгортання не можна використовувати торф, тому що він зв'язує воду. Підгортання троянд виробляється на висоту 20- 30 див. Землю між рядами троянд найкраще вкрити шаром старого соломистого гною, здрібненою корою або перепрілим листям.

Важливе значення має вкриття. Матеріалом для вкриття служать: лабети їли, хмиз, мішковина (незамінна для штамбових троянд), пакувальна матерія. Поліетиленова плівка для вкриття не використовується.
Залежно від сорту, троянди можуть бути не зимостійкими й зимостійкими.
Не зимостійкі троянди підживлюють й укриваються шаром ялинових лабетів (мішковини, соломи). Зимостійкі троянди в укритті не мають потреби.